Про дистанційну роботу під час війни
Військова агресія РФ проти України спричинила чимало соціально-економічних та правових факторів, що кардинально змінили життя пересічних українців. Одним із них є введення в дію Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Законом суттєво обмежено права найманих працівників. Втім є певна альтернатива часткового вирішення проблемної ситуації. Запроваджене раніше нововведення, ще під час карантину, цілком можна застосувати на практиці нині під час воєнного стану. Йдеться про дистанційну роботу (ст. 60-2 КЗпП України).
Дистанційна робота ? це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Оскільки стаття 60-2 КЗпП України як норма Закону не містить обмежень щодо території виконання дистанційної роботи. Таку дистанційну роботу працівник може виконувати у будь-якому місці поза офісом роботодавця: у своєму населеному пункті постійного проживання (перебування), в будь-якому місті, селі, селищі в Україні, та навіть в іншій країні світу.
Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин. Так, Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 05 травня 2021 року №913-21 затверджено Типову форму трудового договору про дистанційну роботу.
У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 Кодексу законів про працю України.
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.
Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого людина може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з роботодавцем, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.
У разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.
Березнегуватська селищна рада
