Безбар’єрність: що це і навіщо вона потрібна Україні
Наскільки ефективною є стратегія безбар’єрності, які її ідеї та цінності, та що демонструє досвід інших країн.
Днями, у Міжнародний день загального доступу до інформації, перша леді України Олена Зеленська презентувала електронний посібник «Довідник безбар’єрності». У ньому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови та визначені аспекти коректного спілкування.
“Довідник безбар’єрності” – перший крок у створенні нової етики спілкування. Нова етика – це про те, коли в мові немає місця дискримінаційним чи стереотипним фразам, коли ми розуміємо, що повага до людей виявляється не лише у словах, а й у жестах, емоціях чи погляді, коли наша щоденна взаємодія з іншими не створює штучних бар’єрів. Так формуються нові норми й відбуваються якісні зміни всередині суспільства», – написала Зеленська на своїй сторінці у Facebook.
Що таке безбар’єрність?
Безбар’єрність – це забезпечення рівних прав та можливостей для всіх людей, зокрема й тих, хто відчуває на собі тиск та обмеження, стигматизацію, дискримінацію тощо.
Експертними групами було презентовано напрацювання за шістьма напрямками: фізична, інформаційна, суспільна, економічна, цифрова та освітня безбар’єрність. Заходи, які передбачені в межах цієї стратегії, покликані змінити будівельні норми (йдеться про встановлення пандусів, ліфтів для маломобільних людей), покращення доступності публічних послуг, розширення можливостей працевлаштування, впровадження інклюзивної освіти тощо.
Безбар’єрність є основою правової держави, верховенства права та сталого розвитку міст і селищ.
«Бар’єрне середовище створює такі умови життя, в яких жодна людина незалежно від своєї статі, віку, фізичних можливостей чи стану здоров’я – не виявляється позбавленою багатьох можливостей для життя, для розвитку, освіти, роботи та взагалі для – щастя. І саме для того, щоб суспільство і люди могли відчувати себе щасливими та жити якісним життям в містах і селищах по всій Україні, необхідно створити єдину ідеологію принципову, яка б об’єднала всі ці зусилля в один великий порив, в одне велике національне зусилля з подолання бар’єрів», – розповів Висоцький.
На його переконання, стратегія безбар’єрності має всі шанси стати таким маяком для цих процесів. І важливо, що до цього процесу залучені професіонали, експерти з різних середовищ, як з середовища державного управління, так і з середовища громадських організацій та експертних груп.
А яку роль відіграє коректна лексика?
Безбар’єрна мова, як зазначається у «Довіднику безбар’єрності», це така, в якій відсутні слова та фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до певних людей чи груп. Тобто, мова, яка транслює поважливе ставлення абсолютно до всіх людей.
Лексика, яку використовують засоби масової інформації та инфлюенсери має неабиякий вплив на формування суспільної думки. Ба більше, медіа часто створюють позитивні та негативні стереотипи (присвоєння специфічних рис людям чи групам людей), штампи, які потім активно використовують у повсякденні. Наприклад, якщо в спортивних телевізійних програмах часто звучатиме твердження, що темношкірі люди є чудовими бігунами, то у глядачів сформується позитивний стереотип. А от якщо у новинах будуть розповідати про напади, і робитимуть акцент на тому, що зазвичай злочинцями є «особи кавказької національності», то сформується негативний стереотип.
Варто пам’ятати про те, що стереотипи зрештою можуть перетворюватися на упередження та дискримінацію. Ось тому використання неупереджених, нейтральних та коректних термінів є надзвичайно важливим.
