6 правил безбар'єрного спілкування
Така тема підіймалася на занятті з соціальним педагогом Березнегуватської гімназії №2 на якому була присутня завідувач сектору із соціальних питань Березнегуватської селищної ради.
Чи має мова бар'єри? Має але мова також може бути безбар’єрною. Маркером стає те, як ми спілкуємося і ставимося до людей, котрі чимось від нас відрізняються. Слова мають не менший вплив, аніж наші дії. Коли ви не впевнені, чи є слово образою, чи ні, чи не зачіпає воно почуттів — спробуйте поставити себе на місце людини, до якої ви звертаєтеся, про яку ви говорите або пишете. Чи хотіли б ви, щоб про вас говорили так?
Людина - насамперед. Якщо не впевнені, як сказати правильно, починайте фразу з “Людина з …”, а далі зазначайте її риси чи стан здоров’я, якщо це потрібно. Наприклад, людина з інвалідністю, Людина з ДЦП іт.д. Якщо ми говоримо, наприклад, ”інвалід” ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так
Евфемізми або маскувальні слова вживаються, коли мовці не знають, як сформулювати коректно, бояться ненароком зачепити людину або намагаються проявитисвоє поблажливе ставлення. І це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, що викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Краще послуговуватися коректною термінологією. “Людина дощу”, “Сонячні діти” — евфемізми, а от “людина з розладом аутистичного спектра”, “Діти з синдромом Дауна” — це коректна термінології.
Використовуйте фемінітиви. Використання Фемінітивів — це повага до жінок та їхнього права на професію. Українська мова дуже сприятлива для формування фемінітивів і має конкретні правила для такого словотворення. Слід розуміти, що не всі в нашому суспільстві готові до вживання фемінітивів, тож залиште за людиною право вибору, як вона хоче, щоб про неї писали, говорили чи звертались.
Не перебільшуйте у своїх висловлюваннях. Це правило, що може звучати як “не давати власних оцінок життю іншої людини”. Іноді люди схильні драматизувати. Та між фразами “людина, яка користується колісним кріслом” і “людина, прикута до візка” відчувається різниця. Насправді людина ні до чого не прикута, а колісне крісло — це просто засіб для пересування. Або наприклад, поширена фраза “смертельний діагноз”. Це як? Відомі випадки, коли люди роками живуть із хворобами, які називають “смертельними”, і ніхто, навіть лікарі, не можуть точно спрогнозувати результат. Будьте обережні з такими висловлюваннями і залишайтесь максимально близькими до реальності.
Утримуйтесь від узагальнень. Дуже поширена помилка, яка призводить до формування стереотипів, — узагальнення. Ми пов’язуємо поведінку та дії людини з її етнічною належністю, кольором шкіри, статтю тощо. А також дії однієї людини проєктуємо на цілу групу, до якої ми її зараховуємо. Люди різні зі своїми такими ж різними поглядами, особливостями та рисами. Ми всі неповторні, а там де є унікальність, немає місця узагальненням.
Використовуйте нейтральну термінологію. Емпатія і доброзичливість — це важливо й потрібно, але інколи це додає висловлюванню зайвого емоційного забарвлення. наприклад, часто звучить формулювання “людина, що страждає на психічний розлад”: існують такі види психічних порушень, з якими люди живуть усе життя, але це не означає “суцільні муки“. Людина може проходити терапію як медичну, так і у фахівця, вона просто живе з таким діагнозом так само, як й інші люди. Тому замість “страждає” ми говоримо “має”, “живе”, — “людина, яка має інвалідність”, “людина, яка має психічні порушення”, “людина, яка живе з ВІЛ”.
